Мрії здійснюються, або Як чекати на своїх музикантів 7 років…

Наприкінці 2011го року я була на весіллі, де музикували Погорілко-Бенд. Мушу сказати, що на весіллях і до того, і після того я була часто і майже щоразу в ролі дружки, тому з музикантами доводились багато спілкуватись. Тоді я була приємно здивована: вже на той час у них був тільки україномовний і англомовний репертуар, жодних вульганих конкурсів чи жартів. Це було інтелігентно! І вже тоді, ще не знаючи за кого вийду заміж, я хотіла, щоб в день весілля зі мною були Погорілко-Бенд. Влітку 2017го виходила заміж сестра мого майбутнього чоловіка, і я порекомендувала музикантів їм. Це було українсько-італійське весілля, де всім дуже сподобався музичний супровід. А в травні 2018го вже була наша черга.

Я не знаю, що робить їх особливими. Можливо, справа в харизмі, яка або є, або немає, але якщо вона є, то такі люди особливі. Можливо, багаторічний досвід і вміння відчути людей, настрій. Можливо, відсутність зірковості, якою часто страждають ведучі. Можливо, здатність відчути момент, коли потрібно взяти ініціативу на себе, сказати декілька фраз, які міняють хід забави. А може, це просто наші люди, з якими ми б могли не тільки бавитись на весіллі, але й пити каву і говорити про життя.

Вже на самому святі ми для себе з’ясували, що Андрій ще і організатор. Він вирішував питання, які, як нам здавалось, не входять в коло його обов’язків. Пригадую, як до мене підійшла дитячий аніматор і попросила для неї і дітей столик в залі, щоб малювати. Доки я думала, з-за спини з’явився Андрій зі словами: “Зі столиками – це до мене”. І залишив мене насолоджуватись святом!

Дякуємо! Безперечно, наше свято відбулось би й без Вас, але воно було б іншим, не таким “атмосферним” і “настроєвим”, як казали нам гості . Тепер ми думаємо, щоб таке святкувати, щоб ще раз запросити Погорілко-Бенд. Мабуть, якусь річницю. І може, швидше, ніж через 7 років .

Надія і Юра.
6 травня 2018 р.