Що таке день Вашого весілля? Як зробити так, щоб кожна хвилина цього дня була використана з користю, щоби ніхто ні на кого не чекав, як, наприклад, молодята в черзі до ЗАГСу, чи голодні гості перед дверима ресторану, бо наречені ще “фоткаються?
Основний принцип, якого повинні дотримуватися Ви, коли плануєте свій весільний день – це те, що час виділяти потрібно завжди із запасом. Наприклад, якщо Ви плануєте одну годину на «браму» і батьківське благословення, будьте певні, що все це затягнеться мінімум на півтори. На фотосесію і відео потрібно щонайменше дві години, це не враховуючи доїзду і паркування, тобто разом три. Те саме можна сказати про шлюб і розписку – не менше, як по одній годині, і ще додати по пів години на дорогу. Як Ви зрозуміли, часу дуже мало, бо о 16.00 Ви би мали бути вже в ресторані і приймати вітання від гостей, які вже тут-як-тут і від ранку нічого не їли, бо ж весілля?!
Отже, далі даю приклад більш-менш ідеального розпорядку весільного дня.
7.00 – 10.00 – зачіска, макіяж, плаття, костюм, канапки на браму, прикрашання автомобілів, доїзд кортежу молодого до хати нареченої
10.00 – 11.30 – «брама» або ж викуп (про те, як організувати дійсно гарний викуп без банальної горілки – в наступних дописах) та батьківське благословення
11.30 – 14.30 – фотосесія, відео зйомка
14.30 – 15.30 – шлюб
15.30 – 16.00 – дорога до ресторану
Я свідомо «забув» включити сюди розписку, тому що вважаю, що її потрібно переносити на інший день – за тиждень, місяць до весілля. Крім того, бажано робити її в будній день. Ви переконаєтеся в моїй правоті, якщо якось на вихідних завітаєте у львівський «Палац щастя» на вул. І. Франка, де побачите безкінечну чергу з молодят і весь той весільний «конвеєр». Як варіант, розписку можна зробити в якомусь особливому місці і поєднати її з фотосесією. Я був свідком надзвичайно красивих розписок в Підгорецькому замку, Палаці Потоцьких, в парку «Високий замок» у Львові тощо.
Також я свідомо поставив фотосесію і відеозйомку перед шлюбом. На це є декілька вагомих причин:
По-перше, до Вас на шлюб прийде більше гостей. Якщо вони будуть знати, що одразу після шлюбу буде автобус, який повезе всіх в ресторан, то більшість гостей буде в церкві. Якщо ж між шлюбом і рестораном буде ще вільних 2-3 години, гості постануть перед логічним вибором – або вони гарно вбираються, йдуть до Вас на шлюб, а тоді чекають де-небудь голодні. Або вони вертаються додому, тоді знов одягаються і йдуть до Вас на забаву в ресторан. Ясна річ, що більшість вибере третій варіант і просто не прийде на шлюб. Хочу нагадати, що найважливіший момент весілля – це власне шлюб, а не забава.
По-друге у Вас буде менше спокуси затягнути фотосесію і запізнитися в ресторан. Повірте, нічого страшнішого не має, ніж голодні гості. Вам будуть дзвонити батьки, брати-сестри, питати «Коли Ви вже нарешті приїдете?» і погрожувати зіпсованими стосунками. Як приклад, розкажу одну реальну історію. Одного разу молодята дуже сильно запізнювалися. Батьки, щоб якось врятувати ситуацію, запросили гостей до фуршетних столів. Поки не було молодят, гості з’їли і випили все, що було на фуршеті. Тоді декілька найактивніших (читайте «найвеселіших») почали від нас вимагати «польки». На наше зауваження, що ще немає молодих і, взагалі, «ми ще навіть не молилися», вони відповіли, що мали «десь» тих молодят, і «лабухи», тобто ми, повинні «грати». Ми, розуміючи всю комічність ситуації, розгорнули довгу філософську дискусію на тему, хто такі лабухи, і чому ми не вважаємо себе такими. Одним словом, коли молодята таки приїхали, запізнившись десь на три години, гості вже були «такі як треба».
На завершення, коротко опишу розпорядок власного весілля, яке було в вересні 2010 року. О 10 ранку моя Галя вже чекала мене разом з дружками (в нас їх було аж п’ятеро) в центрі Львова в нашій маленькій квартирці. Ми тихенько, без будь-якої брами, забрали всіх дружбів-дружок і пішли гуляти по центру міста разом з нашими фотографом і оператором. За дві години ми встигли зустріти купу наших знайомих, по-фотографуватися, змерзнути і відігрітися в «Дзизі», а також потанцювати біля Ратуші.
О 12 годині ми вернулися додому, де на нас вже чекала вся родина зі Львова і Хмельницької області. Десь з годину тривало благословення і легкий перекус.
О 13.00 ми вирушили пішки зі всіма гостями до храму свмч. Климентія Шептицького на вул. Кривоноса. Хоч йти туди з вул. Курбаса – не більше 15 хвилин, наш «почет» справився десь за хвилин так 45. Там в нас був шлюб разом із повною Літургією. Сама Служба Божа тривала 1 годину 15 хв, ще 30 хвилин ми фотографувалися та пригощали солодощами всіх, хто був в церкві, але не їхав на забаву. Десь о 15.45 ми вирушили двома автобусами та автомобілями в Брюховичі в ресторан.
