Мене як весільного музиканта та ведучого завжди мучило питання – для чого люди замовляють на весілля так багато їжі? На останній забаві я був настільки вражений цим безумством, що урочисто пообіцяв більше ніколи не працювати в цьому ресторані. Після закінчення весілля їжі залишилося настільки багато, що пакувалася вона не просто в пластикові пакети, а у відра!
Ви скажете, що “нічого страшного, на поправинах всьо з’їдять”? Аякже! Якось одні молодята розказували, що оце зібрали вони ту всю їжу на весіллі, постояла вона до середи, і коли вже пішов “запах” – то все пішло на смітник.
В українців склалася якась така традиція, що на весіллі обов’язково має бути багато їжі, щоби “хтось бува не був голодний”. Можу лише припустити, що це закладено в нас на генетичному рівні з минулих голодних десятиліть і століть. Я переконаний, що з цим треба щось робити.
Насправді, наскільки б мало Ви не замовили страв – ніхто не буде голодний. Скільки Вам потрібно ввечері вдома чи в якому-небудь ресторані, щоб повечеряти?
Це не лише пряма економія Ваших грошей. Це елементарне здоров’я гостей і їх нормальне самопочуття на наступний день. Я вже не говорю про те, що надмірність у їжі і марнотратність – це великий гріх!
Тому, декілька порад щодо вибору меню майбутнім молодятам, а також власникам ресторанів на замітку:
- Як правило, за меню найбільше переживають батьки. Тому завдання молодят пояснити батькам все це, або ж їхати в ресторан замовляти меню самостійно.
- Набагато краще замість салатів, холодних закусок, овочевих і м’ясних нарізок, замовити більше гарячих страв. Краще замовити менше їжі, але дорожчі страви, більш вишукані делікатеси. Людям набагато цікавіше буде спробувати щось незвичне, ніж набивати шлунок стандартними голубцями та картоплею.
- Замовте більше страв, але по половині порцій. Як правило в одній порції є декілька шматків м’яса, риби і т.д. Рідко хто з гостей бере більше, ніж один шматок. Завдяки цій маленькій хитрості, вони зможуть попробувати більшу кількість страв і будуть вдячні Вам за це.
- На фуршетних столах віддайте перевагу фруктам, аніж «пляцкам». Якщо фрукти помагають травленню, то солодке навпаки – тільки шкодить. Краще підготуйте гостям гостинці зі солодким додому. На другий день зранку їм буде дуже приємно за кавою смакувати весільний торт та згадувати вчорашнє весілля.
- Декілька слів про алкоголь. Горілка, вино, коньяк, «Мартіні» та ін., на відміну від ковбаси, не псуються. Ви можете сміло купувати з запасом. Алкоголь буде потрібен Вам перед весіллям, на самій забаві, на поправинах і т.д. А ще уявіть, як буде приємно відкоркувати останню «весільну» пляшку шампанського, наприклад, за рік після одруження. Крім того – це непогане капіталовкладення. Алкоголь, як валюта, завжди тільки дорожчає :).
- Якщо говорити про вино, шампанське, «Мартіні» та ін. напої, то раджу віддати перевагу іноземним товарам. Зараз існує багато сервісів доставки алкоголю напряму з-закордону. Таким чином ви отримаєте не лише більш якісний продукт, але й дешевший. Крім того, вино з іспанською,чи італійською етикеткою, неабияк додасть вишуканості Вашому столу.
- І наостанок, купуйте сухе вино. Закордоном ніхто не п’є за обідом солодких вин, а такого поняття як «напівсухе», «напівсолодке» там взагалі не існує. Це суто радянська традиція, коли до вина додають цукор. Таке вино попросту шкідливе для здоров’я.
Як апогей бездумного підходу до весільного меню, згадаю, як одного разу ми грали на весіллі в друзів за 50 км від Львова. На кухні працювали “господині” – це жінки, що професійно готують весільні страви на замовлення і не прикріплені до якогось ресторану. Якщо коротко, то ні ми, ні гості, які приїхали зі Львова, за своє життя не бачили чогось подібного. Там було більше десяти різних салатів (всі з майонезом :)), безліч варіантів нарізаної ковбаси і сиру, три перших страв (бульон, борщ, грибна юшка), п’ять видів котлет (я не жартую!), декілька видів риби та відбивних, голубці, кишка, капуста і ще купа всього. Це все стояло направду в три поверхи на столах, тарілки закривали одні одних. Кожне застілля тривало по 2,5 години, бо кухня фізично не могла це все швидко видати. Ніхто того всього не їв, бо «скільки можна»! О третій годині ночі гості зі Львова, втративши надію на швидке закінчення весілля, поїхали додому. Лише десь о пів на четверту кухня запросила всіх до третього столу на картоплю, м’ясо, кишку і капусту!
Чи Ви думаєте, що гості за весь час з’їли хоча б десяту частину того всього? А що робити з тим всім потім? Як пояснити це своїй совісті і всім тим людям в Україні і в світі, хто справді недоїдає? Чи не краще ті гроші зекономити чи віддати на благодійність, ніж викидати олів’є і оселедець у смітник?
